З ручкою в руці. Рими на листі.
Ці миті митців написані на листі.
Нас три МС, три душі. Придушен голос.
Два різних полюси, як полосаті полоси.
І досить вже восени дущу.
Коли темніє за вікном, вірші пишу.
Всі за одного - один за всіх,
Але, нажаль, бажання не зриваються з кущів.
У дущі дощить. Тому закрит плащем.
Хтось колись щось мав. Зараз розбито в щент.
Минуле минає. Біль настає пізніше.
Люди грішні. Грішні і пишуть вірші.
На вічність зчепити очі й залишити все.
Лишити сльози. Праноя зростає лише.
Залишитись німим. Зовсім таким.
Утікти, розійтись на два шляхи
Поки бачу тисячу диких пащ за вікном.
Поки є кому писати, буду ліриком.
З нами світ проходить по дотичній.
Вірю у вічні вірші.
Друже, нічого не змінилось. Все як раніше.
Пишемо вірші, тусуємось на криші.
У кожного свої пакети, паркетні піруети,
Свої пріорітети.
У когось важкий зліт. У кого круте піке до низу.
Та щось таке. Ні, не під натиском пролити.
Мої думки у сити. Той за прилавком тулить всім фаст-фуд,
А та стирає пилюку із полиці.
Воу. Навіщо тобі ВУЗ, якщо у робі продавця ти вгруз.
Так, ось вам карта. Пакет не треба.
А бейджик тобі личить. Запакуй в пакет цього багета.
У цій країні, де перспектива злита у корито.
Кар'єрний зріст. Так-так. Закатай губу, кобіта.
Гадаєш? Мені не прикро, коли дивлюся дико.
А то ж бо гарні плани малювали, успішним своє життя вважали.
С ручкой в руке. Rhymes на письме.
Эта моль написана на письме.
Мы три мс, три души. Подавив голос.
Два разных полюса любят зачистки полосы.
И достаточно осенью мачты.
Когда темнеет над окном, писать стихи.
Все на одном - один для всех,
Но, к сожалению, желания не вырваться из кустов.
В душе дождь. Поэтому, закрыто плащом.
Кто-то что-то. В настоящее время разбито на дрожь.
Прошлое собирается. Боль возникает позже.
Люди грешны. Грешный и писать стихи.
Для вечности, чтобы глаза вниз и оставить все.
Для того, чтобы оставить слезы. Pranea растет только.
Для того, чтобы оставаться немым. На всех вещах.
Utacts, распоряжаться двумя способами
В то время как я вижу тысячи диких Pash у окна.
В то время как кто-то писать, я буду текст.
С нами мир идет по касательной.
Верьте в вечных стихов.
Friendly, ничего не изменилось. Все, как и раньше.
Мы пишем стихи, висит на осыпаются.
Каждый из них пакеты, паркет piruettes,
Их приоритеты.
Кто-то тяжелый взлет. С кем крутом пике вниз.
И что-то. Нет, не подземные.
Мои мысли в сите. Один за прилавком брошена всеми фаст-фуд,
А и трется пыль с полки.
Во. Почему youo к вам, если вы находитесь в продавце продавца.
Да, здесь есть карта. Пакет не требуется.
И Bidzhik вам лизать. Упаковка этого багета.
В этой стране, где перспектива сливается в корыто.
Карьерный рост. Да да. Нажмите на губу, а COBIT.
Ты думаешь? Я не жалею, когда я смотрю дикий.
А потом, потому что хорошие планы были покрашены, успешная жизнь рассматривались.
