Мрії чекають на думи,
думи осідають у мрії
однієї жаданої дії.
Сьогодні дивлюся, що завтра.
Завтра згадую про вчора.
Одна бездієва потвора.
Одну мить чекаю.Чи буде???
Як повернути усе???
І небо, і землю й ті хмари,
що так нагадували нас удвох...
Чомусь так бракує
тих світлих днів і ночей,
коли біля мене є
пара тих ніжних очей,
які заставляють надіятись на те,
що сьогодні не закінчиться ніколи...
Я прошу, Джа, дай мені
ще трохи віри, надії, любові,
щоб не загинути а пітьмі,
а гледіти в ті очі кольорові,
які заставляють надіятись на те,
що сьогодні не закінчиться ніколи...
Так і бути...Юль, дай ще раз подивлюсь і до завтра збережу...
Dreams are waiting for words,
thoughts settle in dreams
one desired action.
Today I look that tomorrow.
Tomorrow I will mention yesterday.
One inactive monster.
Waiting one moment. Will it be ???
How to return everything ???
And the sky and the earth and those clouds,
that reminded us so much ...
For some reason it is so lacking
those bright days and nights,
when near me
a pair of those gentle eyes,
that make you hope
that today will never end ...
I ask, Ja, give it to me
some more faith, hope, love,
not to perish but darkness,
and look in those eyes colored,
that make you hope
that today will never end ...
So be it ... Yul, let me look again and save tomorrow ...
