Ми ділили наче пиріг розжарене сонце,
Зернами калини вишивали наші стиглі серця,
Весні віддавали терпкий спів немов нашій донці,
Але раптом дійшли до кінця.
Крижана вода накриває ледь-ледь,
Більше я не буду писати про смерть,
Більше я не буду цілувати твої холодні долоні.
Більше ти не будеш обіцяти мені,
Про те, що прийдеш сьогодні у сні,
Про те, що розріжеш мов холодний свинець розжарені скроні.
Може, відцвіло в один день наше кохання,
Може, обмануло усіх мінливе буття,
Міцно у долонях тримаю забуте бажання,
Та назад вже нема вороття.
Крижана вода накриває ледь-ледь,
Більше я не буду писати про смерть,
Більше я не буду цілувати твої холодні долоні.
Більше ти не будеш обіцяти мені,
Про те, що прийдеш сьогодні у сні,
Про те, що розріжеш мов холодний свинець розжарені скроні.
Мы разделили торт горячее солнце,
Viburnum зерна вышили наши зрелые сердца,
Весна дала терпку пение, как наша дочь,
Но вдруг они подошли к концу.
Ледяной водяной покров едва,
Я больше не буду писать о смерти,
Я больше не буду целовать твои холодные ладони.
Ты больше не будешь мне обещать,
О том, что вы пришли сегодня во сне,
Тот факт, что вы разрезали холодный свинец храмов.
Возможно, за один день исчезла, наша любовь,
Мог обмануть все переменное,
Твердо в ладонях удерживания забытого желания,
Но нет ворот назад.
Ледяной водяной покров едва,
Я больше не буду писать о смерти,
Я больше не буду целовать твои холодные ладони.
Ты больше не будешь мне обещать,
О том, что вы пришли сегодня во сне,
Тот факт, что вы разрезали холодный свинец храмов.
