День відшумів і вечора рука
Лягла на тихі стомлені дороги.
Мене далекий спогад обпіка,
Що хочу я забути до знемоги…
…Вночі ясніли зоряні вогні,
А може твої очі нам світили.
Я не сказала - так, сказала - ні,
Тоді сказати « так» було несила.
А за плечима весни і літа,
Літає вже в повітрі павутиння.
Спливає час, а в серці пустота,
З минулого лиш погляд, мов проміння.
Вертає пам'ять зоряні вогні,
І відчуваю знов тепло долоні.
Я мусила тоді сказати «ні»,
Та серце все тримаєш у полоні.
Порозлітались промені доріг –
Це доля свій малює візерунок.
Тебе вона веде на мій поріг,
Віддати хоче, мов святий дарунок.
Цілунком обпалив мої уста,
Торкнув губами зморшку біля ока.
А ти все той, і згинули літа,
Це ти, жаданий мій, і ти мій спокій.
Так, ти все той, моя любов свята,
Це ти, моє кохання, ти мій спокій.
The day resounded and the evening hand
She lay down on the quiet tired roads.
I have a distant memory of the burn,
What do I want to forget to exhaustion…
… At night the star lights shone,
Or maybe your eyes shone on us.
I didn't say - yes, I said - no,
Then it was impossible to say "yes".
And behind the shoulders of spring and summer,
The cobweb is already flying in the air.
Time passes, and emptiness in the heart,
From the past, just a look like a ray.
Star lights bring back memory,
And I feel the warmth of my palm again.
I had to say no then
But you keep your heart captive.
The rays of the roads flew -
This is your destiny drawing pattern.
She leads you to my doorstep,
He wants to give like a holy gift.
A kiss burned my lips,
He touched his lips to the wrinkle around his eye.
And you're all the same, and the summers are gone,
It is you, my coveted, and you are my peace.
Yes, you are all that, my holy love,
This is you, my love, you are my peace.
