Весну і літо ми удвох стрічали,
А ти сказав: - кохання відцвіло.
І промайнули осені причали,
Тебе так рано в грудень занесло.
А за вікном танцює завірюха
У білих ритмах вітру і снігів.
Тебе просила я – ти не послухав,
Немов листок від гілки відлетів.
І у житті, у серці щем і туга.
І гіркота, і біль самотніх днів.
Тепер вже радий ти мене дослухать,
Та не знайти мені потрібних слів.
Знов за вікном танцює завірюха
У білих ритмах вітру і снігів.
Тебе просила я – ти не послухав,
Немов листок від гілки відлетів.
До тебе перетліло те кохання,
Припорошило снігом вже його.
Але повір – л ю б и л и не востаннє,
Ще прийде час – і спалахне вогонь.
Хай шаленіє, плаче завірюха
У білих ритмах вітру і снігів.
Тебе просила я – ти не послухав,
Немов листок у осінь відлетів.
We both met spring and summer,
And you said: - love has faded.
And the autumn berths flashed,
You got so early in December.
A blizzard is dancing outside the window
In the white rhythms of wind and snow.
I asked you - you did not listen,
Like a leaf from a branch flew away.
And in life, in the heart I feel sad.
Both bitterness and pain of lonely days.
Now you're glad to hear from me,
But I can't find the right words.
A blizzard is dancing outside the window again
In the white rhythms of wind and snow.
I asked you - you did not listen,
Like a leaf from a branch flew away.
That love has melted into you,
It has already dusted him with snow.
But believe me - not for the last time,
The time will come - and the fire will break out.
Let the blizzard go mad, cry
In the white rhythms of wind and snow.
I asked you - you did not listen,
Like a leaf in the fall flew away.
