Ти ще чекатимеш сонця без меж
перепливеш цю ніч, переживеш
ще приймач покірно плаче
і зірки як помаранчі марно освітлюють дім, де тебе вже нема
переплутані вени
ліхтарі в далеких містах без тебе
одинокі антени помирають у небесах
кохана
нічним слайдами у голові
твої повернення вічне тіві
всі маршрути вже відомі
кожна річ в моєму домі має колір любові і тіла твого
Небезпечну і тривалу цю дорогу до вокзалу
можеш звичайно здолати якщо ти сама
You will still wait for the sun without limits
you will cross this night, you will survive
yet the receiver weeps humbly
and the stars, like oranges, illuminate in vain the house where you are no more
tangled veins
lanterns in distant cities without you
lone antennas die in the sky
beloved
night slides in the head
your return is eternal
all routes are already known
every thing in my house is the color of love and your body
This road to the station is dangerous and long
you can of course overcome if you are alone
