(слова Володимира Базілевського)
Онуфріївський парк
шумить над головою.
А вчора ще зітхав
Знічев’я крадькома...
Я озирнусь назад:
Все, що було, – зі мною,
Та сумно повертать
Туди, де нам нема.
Там бродять по стежках
Незримі наші тіні,
Там наші голоси
Вже не належать нам.
І парость молода
В довірливім цвітінні
Звіряється палким
Неторканим словам...
Невтомно, що й казать,
Час-нещадимець діє:
Пора б уже й звикать,
Та ба – напасть яка:
Чомусь я знову тут
Печально молодію,
І радісна жура
Болить, не відпуска...
Я озирнусь назад:
Все, що було, – зі мною:
І любі серцю сни,
І безтурбоття чар.
І кроною тих днів
Шумить над головою
Онуфріївський парк... (2)
(words by Vladimir Bazilevsky)
Onufriyivsky Park
making noise overhead.
And yesterday he sighed
Destroying stealthily ...
I look back:
All that was - with me,
It's sad to turn
Where we don't have it.
They wander the paths there
Our shadows are invisible,
There are our voices
They no longer belong to us.
And the growth is young
In trusting flowering
It is passionate
Untouchable words ...
Tirelessly, as they say,
Time-Wretch acts:
It's time to get used to,
Yes ba - attack which:
For some reason I'm here again
Sad young people,
And a joyful jury
It hurts, I don't let go ...
I look back:
Everything that happened - with me:
And dear to the heart dreams,
And the carefree charm.
And the crown of those days
Noises overhead
Onufrievsky park (2)
