Одного туманного ранку,
коли сонце сходить так поволі
Після битви під Крутами
Вмирав її молодший син, мужньо, як воїн
Крізь сльози вона й сьогодні чує його голос
Ма, якщо б прожити знов життя
Якщо б мій шлях не мав кінця
Якщо б вогонь не гас в серцях То я б!
То я би все віддав лише
Щоб обійняти знов тебе
Остання посмішка полинула
та застигла на його обличчі
Життя промайнуло в одну мить перед очима
Немов у дитинстві
Його торкнулися руки матері
У свої останні хвилини він почув її плач
Мій син, якщо б вернути час назад
Якщо б не сльози на очах
Якщо б здолати свій страх То я б!
Я б віддала усе лише
Щоб обійняти знов тебе
Якщо б вернути час назад
Якщо б не сльози на очах
Якщо б здолати свій страх Та
Якщо б прожити знов життя
Якщо б мій шлях не мав кінця
Якщо б вогонь не гас в серцях Нехай!
Сто тисяч років болі ще
Щоб обійняти знов тебе
Одного туманного утра,
когда солнце восходит так медленно
После битвы под Крутами
Умирал ее младший сын, мужественно, как воин
Сквозь слезы она и сегодня слышит его голос
Ма, если бы прожить снова жизнь
Если бы мой путь не имел конца
Если бы огонь не гас в сердцах Так я бы!
Я бы все отдал только
Чтобы занять вновь тебя
Последняя улыбка полетела
и застыла на его лице
Жизнь прошла в один миг перед глазами
Как в детстве
Его коснулись руки матери
В свои последние минуты он услышал ее плач
Мой сын, если бы вернуть время назад
Если бы не слезы на глазах
Если бы преодолеть свой страх Так я бы!
Я бы отдала все только
Чтобы занять вновь тебя
Если бы вернуть время назад
Если бы не слезы на глазах
Если бы преодолеть свой страх И
Если бы прожить снова жизнь
Если бы мой путь не имел конца
Если бы огонь не гас в сердцах Пусть!
Сто тысяч лет боли еще
Чтобы занять вновь тебя
