Із цупкої деревини,не із каменю не з глини
Майстер душу в дерево вкладав
Щоб співала для народу ти у спеку та негоду
він про свої болі забував
скрипка плаче та страждає
мою душу болем крає
та навіває жаль
скрипка плаче сліз немає
в моїм серці завмирає
моя туга й печаль
Майстер в живобіжній хаті
лиш на плач струни багатий він усе своє життя віддав
щоб співала для народу ти у спеку та негоду
він про свої болі забував
Of solid wood, not of stone, not of clay
The master put his soul into the tree
To sing for the people, you are in the heat and bad weather
he forgot about his pain
the violin cries and suffers
my soul is in pain
and inspires regret
the violin cries no tears
it freezes in my heart
my longing and sorrow
The master in a lively house
only to the weeping of the strings rich he gave his whole life
that you may sing for the people in the heat and in the weather
he forgot about his pain
