Були дощі, була тужна осіння злива.
І жовтий лист останній одлітав.
А ми в той час були такі щасливі,
І нам здавалось що, і нам здавалось що весна цвіла.
Той дивний сон, та пісня першого кохання,
Сердечних струн високий тон.
І ті слова, слова, слова признання.
Знов спомин нагадав, знов спомин нагадав, мов сон.
Приспів:
Ти не дзвони і не пиши мені, кохана.
Тих днів щасливих нам з тобою не вернуть.
Ти краще пісню, ти кращий вечір той весняний
В житті ніколи, в житті ніколи не забудь.
Роки летять, роки летять, немов лелеки.
На наші скроні вже ляга туман,
Чом стало так, що ми такі далекі?
Чому зазнали ми, чому зазнали ми сердечних ран?
Были дожди, была тоскующая осенняя ливень.
И желтый лист последний одлитав.
А мы в то время были так счастливы,
И нам казалось что и нам казалось что весна цвела.
Тот странный сон, и песня первой любви,
Сердечных струн высокий тон.
И те слова, слова, слова признания.
Опять память напомнил, опять воспоминание напомнил, как сон.
припев:
Ты не звони и не пиши мне, любимая.
Тех дней счастливых нам с тобой не вернуть.
Ты лучше песню, ты лучший вечер тот весенний
В жизни никогда в жизни никогда не забудь.
Годы летят, годы летят, словно аисты.
На наши виски уже ложится туман,
Почему стало так, что мы так далеки?
Почему потерпели мы, почему потерпели мы сердечных ран?
