Ти вип”єш геть багато горілки чи текіли,
І виведеш за руку мене на свій балкон.
Без жодних дорікань я – можливо не до діла –
Наллю іще текіли і простягну лимон.
Крізь пелену сп’яніння зеленими зірками
Вивчатимеш мій образ, немов у перший раз.
В довершеній картині з розмитими мазками
Якийсь художник з неба увіковічив нас.
І навіть якщо раптом в хмільній гарячій млості
Судомно ти забудеш, яке моє ім”я,
Із трепетом всесвітнім притягнеш за волосся
І прошепочеш в губи тихесенько: “Моя…”
Ты вып " ешь на многие водки или текилы ,
И выведешь за руку меня на свой балкон.
Без нареканий я - возможно не к месту -
Налью еще текилы и покрою лимон.
Сквозь пелену опьянения зелеными звездами
Изучать мой образ , как в первый раз.
В совершенной картине с размытыми мазками
Какой художник с неба увековечил нас.
И даже если вдруг в хмельной горячей неги
Судорожно ты забудешь , которое мое имя " я ,
С трепетом всемирным привлечешь за волосы
И прошепчешь в губы тихо : "Моя ..."
