Недоказаний міф у забутому місті
По проспектах і стінах повільно тече.
Я ковтаючи дим, ти збираючи листя,
Забуваємо все, пам'ятаємо все.
Тільки вечір вологий, як подих останній,
На долоні малює повітряний рай
Щось банальне і тепле, бо справді реальне,
Зашарілий такий непроявлений слайд.
Приспів:
Давай я навчу тебе поганому:
Купатись в вогні, водою дихати
І серед зими цвісти тюльпанами,
Святими до божевілля ликами.
Тримати вітри, зірками гратися,
Ходити по небу над туманами,
В отарі видінь не розчинятися.
Давай я навчу тебе поганому.
Білих клавіш пісні перелізуть на струни
І навіки затягує відстань і час.
Мій столичний акцент, твої теплі парфуми,
У сніги, в павутину, у сяйво прикрас.
Окулярами скрию таємниці дорослі,
Пригорни мене міцно, моя самота.
Я ковтаючи дим, ти ковтаючи сльози,
Залишаємось жити в паралельних світах.
Приспів.
An unproven myth in a forgotten city
It flows slowly along the avenues and walls.
I'm swallowing smoke, you're collecting leaves,
We forget everything, we remember everything.
Only the evening is wet, like the last breath,
He draws an air paradise on his palm
Something banal and warm, because it's really real,
Such an unmanifested slide is graying.
Chorus:
Let me teach you bad:
Bathe in the fire, breathe water
And in the middle of winter bloom tulips,
Holy faces to madness.
Keep the winds, play with the stars,
Walk across the sky over the mists,
Do not dissolve in the flock of visions.
Let me teach you bad.
The white keys of the song will climb on the strings
And forever delays the distance and time.
My metropolitan accent, your warm perfumes,
In the snow, in the web, in the glow of jewelry.
Glasses will hide the secrets of adults,
Hold me tight, my loneliness.
I'm swallowing smoke, you're swallowing tears,
We remain living in parallel worlds.
Chorus.
