Текст песни мертвий півень і крихітка - ми помрем не в Парижі

Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.

Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.

В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.

Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.

Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим

Забываются линии, запахи, краски и звуки,
Слабеет зрение, гаснет слух и уходит радость простая.
За своею душою протянешь лицо и руки,
Но высоко и недостижимо она отлетает.

Остается только вокзал, на последнем перроне
Серая пена разлуки клубится, пухнет - и вот
Она уже разъедает мои беззащитные ладони
И отвратительным сладким теплом наползает на рот.
Осталась любовь, но лучше б ее не было.

Затихала, стихала банальная вокзальная весна.

Мы умрем не в Париже, теперь я это знаю наверняка,
В провинциальной постели, что потом кишит и слезами,
И твой коньяк никто не подаст тебе, я знаю.
Ничьим поцелуем не будем утешены мы.
Под мостом Мирабо, где разойдуться круги темноты.

Слишком горько мы плакали и обижали природу.
Слишком сильно любили, стыдя этим любовников.
Слишком стихи писали, поэтов презрев с роду.
Нам они не позволят умереть в Париже и воду
Под мостом Мирабо окольцуют конвоем густым.

Forgetting lines, smells, colors and sounds,
Low vision, dull hearing and passing joy is simple.
With your soul you will stretch your face and hands,
But high and unattainable it is cast.

Only the station on the last platform remains,
The gray separation foam is bubbling puffy and - here.
She's already eating away at my defenseless palms
And the nasty sweet heat creeps into your mouth,
Love remained, but it would not have been better.

In the provincial bed, I cried until tired
And the lilac-pink lilac peered out the window.
The train was going straight and the lovers were staring idly,
As the shelf is dirty under your body,
The banal train station spring subsided.

We will not die in Paris, now I know for sure,
In the provincial bed, which then swells and tears.
And your cognac won't get you any, I know
We will not be comforted by anyone's kiss.
Under the Mirabeau bridge there will be no dark circles.

We cried too much and insulted nature,
Loved the lovers too much, being ashamed
Too many poems have been written by poets, disparagingly.
We will not be allowed to die in Paris and water
A thick convoy is ringed under the Mirabeau Bridge

The lines, smells, colors and sounds are forgotten,
Eyesight weakens, hearing goes away and simple joy goes away.
For your soul you will stretch your face and hands,
But high and unattainable it flies away.

Only the station remains, on the last platform
The gray foam of separation splits, swells - and here it is
She's already eating away at my defenseless palms
And the creepy sweet heat creeps into your mouth.
Love remained, but it would be better if it was not.

The banal train station spring subsided.

We're not going to die in Paris, now I know for sure,
In the provincial bed, which then tears and tears,
And no one will give your brandy to you, I know.
We will not be comforted by anyone's kiss.
Under the Mirabeau Bridge, where the circles of darkness go.

Too bitter we cried and hurt nature.
Too much loved, ashamed of these lovers.
Too many poems were written, the poets despised.
We will not be allowed to die in Paris and water
A thick convoy is ringed under the Mirabeau Bridge.