Ой, волошки, волошки,
Ви не є жовті, а сині,
Ви у моєму житті
Спомин сумний залишили.
Це було раз на весні,
Ми біля річки гуляли.
Ой, волошки, волошки,
Скільки ми вас назбирали.
Ксеню на руки я брав,
Очі у неї сумнії.
І без кінця цілував,
Шептав слова чарівнії.
Ксеню моя дорога,
Ксеню моя, ти зі мною,
Ти не дивись на вінок
Той, що поплив за водою.
Oh, cornflowers, cornflowers,
You are not yellow, you are blue,
You are in my life
The memory is sad left.
It was once in the spring,
We walked by the river.
Oh, cornflowers, cornflowers,
How many of us have gathered you.
I took Xenia in my arms,
Her eyes are sad.
And kissed endlessly,
He whispered the words of magic.
Xenia my dear,
My Xenia, you are with me,
You don't look at the wreath
The one who swam for water.
