Червень поволі гойда, ранні акацій сни,
Там я признався тобі, що покохав назавжди.
Солодко медом цвіла пишна акація біла,
Тільки не знала вона, з іншим заручена мила.
Приспів (2):
Мов наречена розцвіла акація,
Медовим цвітом напоїла сни.
До неї я спішу як на побачення,
Щоб запитати, де тебе знайти.
Ти пам'ятаєш ті дні, може згадай, я чекаю,
Як признавався її в тому, що вірно кохаю.
Але вона, наче ти, пишно розмаяло літом,
Слова - колючі шипи, вкриті замріяним цвітом.
Приспів. (2)
Роки так скоро змело, тільки до себе здалека,
Кличе мене за село, акація – біла лелека.
Не забарюся, прийду і навіть трішечки скучу,
Легко її пригорну акацію ніжну, колючу.
Приспів. (2)
Июнь медленно гойда, ранние акаций сны,
Там я признался тебе, что полюбил навсегда.
Сладко медом цвела пышная акация белая,
Только не знала она, с другим помолвлена мыла.
Припев (2):
Как невеста расцвела акация,
Медовым цветом напоила сны.
К ней я спешу как на свидание,
Чтобы спросить, где тебя найти.
Ты помнишь те дни, может вспомни, я жду,
Как признавался ее в том, что верно люблю.
Но она, как ты, пышно розмаяло летом,
Слова - колючие шипы, покрытые мечтательным цветом.
Припев. (2)
Года так скоро смело, только к себе издалека,
Зовет меня за село, акация - белый аист.
НЕ замедлю, приду и даже немного скучать,
Легко ее прижму акацию нежную, колючую.
Припев. (2)
