Мій лицарю, закований в броню,
Мій мечнику, насуплено суворий,
Мій Гамлете, у темні Ельсінори,
Своїм буттям до тебе я дзвеню.
То сон, то все омана, то — мана.
Зигзицею волаю над тобою,
Прокинься хоч разочок не для бою.
Та що ж тобі: що ранок, то війна.
Ніхто ще світ не виправив мечем,
Ніхто його ще не очистив кров'ю,
Давай його врятуємо любов'ю,
Ти зроду не втікав ще, то втечемо,
Втечемо світ за очі, бозна де,
Аби лиш там була свята земля ще,
А те, що кинеш ти напризволяще,
Воно є вічне, то ж не пропаде.
Мій Фаусте. спини шалений час,
Не будь так недоторканно похмурий,
Ти мій Амур, Феміда і Меркурій,
Нехай там ділять світ собі без нас.
Мій лицарю, закований в броню,
Свою броню найважче подолати,
Та все дарма, мов у порожні лати
Я птахою замерзлою дзвоню...
My armored knight,
My swordsman, frowning sternly,
My Hamlet, in the dark of Elsinore,
I call to you with my being.
Then the dream, then all the delusion, then - mana.
I shout at you with a zigzag,
Wake up at least once for a fight.
And what about you: what morning, is war.
No one has yet corrected the world with the sword
No one has cleansed him with blood yet,
Let's save him with love,
You haven't escaped yet, we'll run away,
Let's run away from the world, goddamn it,
If only there was still a holy land,
And what you throw at random,
It is eternal, so it will not disappear.
My Faust. back crazy time,
Don't be so untouchably gloomy,
You are my Cupid, Themis and Mercury,
Let them share the world there without us.
My armored knight,
Your armor is the hardest to overcome,
But all in vain, as if in empty armor
I call a frozen bird ...
