Ні любові, ні кішки, ні літа немає в моєму домі.
Темне приміщення з цегли придатне лише для сну.
Дочитавши список човнів, я розмикаю коло
та руки. Важливе стає невагомим
І під виглядом чаю заварюю ніч трав'яну.
Листопад пророкує холодну та тиху зиму,
А у домі моєму і так - ані друзів, ані тепла.
Одіссей не прийде, він застряг на кордоні (к)риму.
Залишається музика, затишна і незрима,
Втім, і вона би мене покидала, якби могла.
Дев’ятнадцятий рік самоти. Я розпалюю книги,
Вирушаю до моря, до гір, тільки би звідси втекти.
Атлантична тюрма за решітками древньої криги,
Потопельники плачуть, наївно чекають відлиги.
Моя Герда забула, що має мене знайти.
Ні любові, ні літа, нічого. Часом нестерпно важко.
Я продовжую гріти і обживати свій безголосий дім.
Не обміняю його на ніякі Америки й Рашки.
Та єдине прохання: подаруйте мені черепашку,
щоб із нею лишатись собою. самотнім, німим.
No love, no cats, no summer in my house.
The dark brick room is only for sleeping.
After reading the list of boats, I open the circle
and hands. The important becomes weightless
And under the guise of tea, I brew a night of herbs.
November predicts a cold and quiet winter,
And in my house and so - neither friends nor warm.
Odysseus would not come, he was stuck on the border (k) of Rome.
The music remains cozy and invisible,
However, she would leave me too if she could.
The nineteenth year of solitude. I kindle books,
I go to the sea, to the mountains, just to escape from here.
An Atlantic prison behind the bars of an ancient ice floe,
Sinkers are crying, naively waiting for thaw.
My Gerda forgot she had to find me.
No love, no summer, nothing. Sometimes it is unbearably difficult.
I continue to heat and live out my voiceless home.
I do not trade it for any Americans and Rashki.
And the only request: give me a bug,
to stay with her. lonely, dumb.
