Темна кімната,
Немає нікого,
Знаходжусь тут наче випадково,
А за вікном починається новий день.
Зашторені вікна
Бути вже звикли
Стіною для сонячного світла,
Й свіже повітря не знайде моїх легень.
Та десь у ріки
Під синім небом
Плинуть віки
Під пташиний щебет,
Дихає вітром яскраво-зелений гай.
До неба ведуть
Лани широкі,
Поки я тут
Шукаю спокій —
Не чути його, скільки часу на це не гай
Захоплюють обрій
Блоки бетону,
Й хоч часом все добре
Мрії тонуть
Під товщею пилу, тут, серед сірих стін.
І так день за днем
Роки пропливають —
Занурююсь в net
Із чашкою чаю,
Та знаю, що марно,
А серце чекає змін.
Та десь у ріки
Під синім небом
Плинуть віки
Під пташиний щебет,
Дихає вітром яскраво-зелений гай.
До неба ведуть
Лани широкі,
Поки я тут
Шукаю спокій —
Не чути його, скільки часу на це не гай
Десь там краса,
Така яскрава, що аж сліпить очі,
Десь там роса
Омиває сни відлунням ночі,
Десь там трава,
М'яка, мов перший поцілунок —
Земля жива,
Й не для нас бринять її там струни.
Музика, слова — Володимир Агафонкін
Темная комната,
Нет никого,
Нахожусь здесь как случайно,
А за окном начинается новый день.
зашторены окна
Быть уже привыкли
Стеной для солнечного света,
И свежий воздух не найдет моих легких.
И где в реки
Под синим небом
текут века
Под птичий щебет,
Дышит ветром ярко-зеленая роща.
К небу ведут
Поля широкие,
Пока я здесь
Ищу покой -
Не слышно его, сколько времени на это не теряй
захватывают горизонт
Блоки бетона,
И хотя время все хорошо
мечты тонут
Под толщей пыли, здесь, среди серых стен.
И так день за днем
Годы проплывают -
Погружаюсь в net
С чашкой чая,
И знаю, что бесполезно,
А сердце ждет перемен.
И где в реки
Под синим небом
текут века
Под птичий щебет,
Дышит ветром ярко-зеленая роща.
К небу ведут
Поля широкие,
Пока я здесь
Ищу покой -
Не слышно его, сколько времени на это не теряй
Где-то там красота,
Такая яркая, что даже слепит глаза,
Где-то там роса
Омывает сны эхом ночи,
Где-то там трава,
Мягкая, как первый поцелуй -
Земля живая,
И не для нас звучат ее там струны.
Музыка, слова - Владимир Агафонкин
