Рветься в далеч життя,
Поки щось не обірве.
І ти вже не дитя —
Дивишся в сіру прірву
Звичного небуття.
І темніє в очах,
Та й загублені крила.
Мов поранений птах,
Падаєш з ніг безсило,
Боїшся здолати страх
Вийти з бруду під зливу,
І до синіх небес
Знов злетіти сміливо —
З крилами й без.
Як не маєш мети,
Все навколо є тайна.
І не хочеш іти —
Все чекаєш, що сніг розтане,
Та вже скоро розтанеш ти.
Чи, продершись крізь кригу,
Крізь полон самоти,
Знову глибоко дихай,
Вільно лети!
(До своєї мети.)
Лети
Вперед,
Крізь сотні стомлених зграй,
Де крик
Лелек
Веде в небачений край.
Лети понад пеклом пожеж,
Крізь вогонь, крізь попіл і дим,
Й як крила підпалені вже,
То вставай і просто іди!
І перш ніж чекати на місці
На свій обіцяний рай,
Тримайся на шляху тернистім
І долю свою обирай —
Вже настала пора!
Вирвись
З набридливо однакових днів,
Лети ввись,
Знайди, що вже колись загубив,
Слідуй
Піснями недомовлених слів,
Вийди
На пошуки омріяних снів.
Рвется в даль жизни,
Пока что-то не оборвет.
И ты уже не ребенок -
Смотришь в серую пропасть
Привычного небытие.
И темнеет в глазах,
И потерянные крылья.
Как раненная птица,
Падаешь с ног бессильно,
Боишься преодолеть страх
Выйти из грязи под ливень,
И в синих небес
Опять взлететь смело -
С крыльями и без.
Как у тебя цели,
Все вокруг есть тайна.
И не хочешь идти -
Все ждешь, что снег растает,
И уже скоро растает ты.
Или пробившись сквозь лед,
Сквозь плен одиночества,
Опять глубоко дыши,
Свободно лети!
(К своей цели.)
лети
вперед,
Сквозь сотни усталых стай,
где крик
аистов
Ведет в невиданный край.
Лети более адом пожаров,
Сквозь огонь, сквозь пепел и дым,
И как крылья подожжены уже,
Так вставай и просто иди!
И прежде чем ждать на месте
В свою обещанный рай,
Держись на пути тернистом
И судьбу свою выбирай -
Уже наступила пора!
вырвись
С надоедливо одинаковых дней,
Лети ввысь,
Найди, что уже когда-то потерял,
следуй
Песнями недосказанных слов,
выйди
На поиски заветных снов.
