Ти,
Ховаючись в тенетах самоти,
Від сонця відвертаєш очі,
Бо звикла йти, не маючи мети,
Укрившись темрявою ночі.
Ти губишся під світлом ліхтарів,
Блукаєш у театрі тіней
Всіх, хто колись у забутті жеврів
Душею, що до тебе лине.
Ти
Вважаєш, що так важко віднайти
Удвох тепло і розуміння...
Між тим, від ляку спалюєш мости -
Любові прояви невинні.
Втопивши погляд в далечі зірок,
Закрившись від усіх журбою,
Не зробиш хоч один маленький крок
До серця, що живе тобою.
Серце поведе -
До забутих мрій відкриються брами.
Їх коли знайдеш -
Не губи, тримай їх міцно руками.
Зробимо лиш крок -
І продовжим все, що тільки почали,
Щоб дивитись вдвох
Вільними, ясними очами.
Ми
Колись зустрінем ранок вільними людьми,
Колись прокинемось від недовіри,
Щоб після довгих пошуків в пітьмі
Воскреслі дні коханням медовіли...
You,
Hiding in the webs of loneliness,
You turn your eyes away from the sun,
Because she used to go without a purpose,
Sheltered by the darkness of night.
You get lost in the light of lanterns,
You wander in the shadow theater
All who were once in oblivion
With a soul that pours down on you.
You
You think it's so hard to find
Two warmth and understanding ...
Meanwhile, you burn bridges out of fear -
Love manifestations are innocent.
Drowning in the distance of the stars,
Closed from all sorrow,
You will not take even one small step
To the heart that lives by you.
Heart led -
Gates will open to forgotten dreams.
When you find them -
Do not lip, hold them firmly with your hands.
Let's just take a step -
And let's continue everything we just started,
To watch together
Free, clear eyes.
We
Someday we will meet the morning with free people,
Someday we will wake up from distrust,
To after a long search in the dark
The resurrected days were full of love ...
