Текст песни Обійми Дощу - Сон

Я бачив уві сні,
Як схиблена зима
У осіні вкрадала
Дощі її рясні.

Я бачив, як весна
Зимою одяглась,
Немов іде вистава —
Холодна і сумна.

У супереч весні
Вогнем палало літо,
Загнав людей навколо
У стіни їх тісні.

Беззахисні й малі,
Не оживали квіти,
І тліло чорне поле
На спаленій землі.

Здіймався сивий попіл
І рвався у небо,
Що, сповнене бруду,
Сіріло назавжди.

Шукало в небі спокій
Листя жовтневе...
Й розбещені люди
Не бачили біди.

Я бачив в цьому сні,
Як брат вбиває брата,
І зачиняють двері
Від матерів сини,

Чув крики голосні —
Святих вели за грати
Чиновні кровожери,
Не знаючи вини.

Я бачив, як дітей
Замучив дикий голод,
А хтось заможний поряд
Іграв собі у гольф, —

І більшість тих людей,
Що там були навколо,
Не знали собі горя
І грали свою роль.

А ви посміхайтесь —
Це ж все не насправді,
Це темна дорога,
І зазвичай всім все одно.

Й від жаху нехай ми
Зачинюєм ставні —
Прокинувшись від нього,
Ніколи не заснути знов.

Врешті решт ми всі люди,
Ми все ж таки люди —
Розгублені люди,
Що блукають у пітьмі.

Ми просто хочемо любити,
І любими бути —
Без заздрощів, люті,
Ненависті, брехні.

І залишається любити,
І любими бути,
І вірити в чудо,
Або вірити у те,

Що ми тут не назавжди,
Що чекає Всевишній...
Чи, нарешті піднявшись,
Будувати разом світ —

Де навколо все справжнє,
Де в гаях квітнуть вишні,
Де все рідне, все наше,
Де для нас настане схід.

Музика, слова — Володимир Агафонкін

Я видел во сне,
Как помешана зима
В осени вкрадала
Дожди ее обильные.

Я видел, как весна
Зимой оделась,
Как идет спектакль -
Холодная и печальная.

В противоречие весне
Огнем пылало лето,
Загнал людей вокруг
В стены их тесные.

Беззащитны и малые,
НЕ оживали цветы,
И тлел черное поле
На сожженной земли.

Поднимался седой пепел
И рвался в небо,
Что, полна грязи,
Сирило навсегда.

Искало в небе покой
Листья октябрьское ...
И распущенные люди
Не видели беды.

Я видел в этом сне,
Как брат убивает брата,
И закрывают двери
От матерей сыновья,

Слышал крики гласные -
Святых вели в тюрьму
Чиновные кровопийцы,
Не зная вины.

Я видел, как детей
Замучил дикий голод,
А кто-то богатый рядом
Играв себе в гольф, -

И большинство людей,
Что там были вокруг,
Не знали себе горя
И играли свою роль.

А вы улыбайтесь -
Это же все понарошку,
Это темная дорога,
И обычно всем все равно.

И от ужаса пусть мы
Зачинюем ставни -
Проснувшись от него,
Никогда не заснуть снова.

В конце концов мы все люди,
Мы все же люди -
Растерянные люди,
Блуждающих во тьме.

Мы просто хотим любить,
И любыми быть -
Без зависти, ярости,
Ненависти, лжи.

И остается любить,
И любыми быть,
И верить в чудо,
Или верить в то,

Что мы здесь не навсегда,
Что ждет Всевышний ...
Или, наконец поднявшись,
Строить вместе мир -

Где вокруг все настоящее,
Где в рощах цветут вишни,
Где все родное, все наше,
Где для нас наступит восток.

Музыка, слова - Владимир Агафонкин