Ще вчора нас чекав чарівний човен,
Ще вчора на осіннім лісневі зими мазок,
Ще вчора вечір був по вінця повен
Старих і добрих, як цей світ казок.
У тих казках малими політати нам птахами,
Послухати про що шепочуться зірки,
І вкрасти в вечора прозорими руками
Зароблені за день усі мідяки.
Осінь стелить нам дорогу мідяками,
І по тій дорозі забринить наш слід,
Теплий вечір і веселий тепер будуть з нами,
Забракне лиш казок старих, як світ.
А ті казки хотіли нам з тобою розказати:
Навіщо бездна так жадає ніжності води,
І нащо в темні хвилі ночі хоче так пірнати,
Лишаючи лиш відблиск, місяць молодий.
Замовкне все і тільки вітер буде шепотати,
Що більш не знайдено казок, загублених отих
І лиш осінній вечір буде ті казки обсипати
Горою непотрібних золотих.
Осінь стелить нам дорогу золотаво, |
Та по тій дорозі згубиться наш слід: |
Ти підеш на ліво, я піду на право, |
Загубляться усі казки старі, як світ. | (2)
Загубляться усі казки старі, як світ...
Загубляться усі казки...
Вчера мы ждали волшебной лодки,
Вчера в осеннем лесу зима мазка,
Вчера вечером был на короне
Старый и добрый, как всемирные сказки.
В этих сказках летать на наших птиц,
Слушай, что звезды шепчет,
И воровать вечером с прозрачными руками
Заработал на день все латуни.
Осенние решетки дороги к дороге,
И на этой дороге смотрется на наш след,
Теплый вечер и веселье теперь будет с нами,
Упакуйте сказочные сказки старого как мир.
И эти сказки хотели, чтобы мы рассказали вам:
Почему плохое так долго нежность воды,
И почему в темных волнах ночи хочет так погружаться,
Оставляя левое свечение, луна молодая.
Все и только ветер будет шептать,
Которые больше не нашли фея сказки потеряны
И осенний вечер будет эти сказки
Гора ненужного золота.
Осенние решетки нам золотая дорога, |
А на этой дороге наша трасса будет уничтожена: |
Ты пойдешь налево, я пойду справа, |
Любит все сказки старые как мир. |. (2)
Любит все сказки как мир ...
Все сказки потеряны ...
