Текст песни Один В Каное.2013р. - Човен

І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить:
Відки взявся я — не знаю; чим прийдеться закінчить
Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,
Мов диття , цікава, шепче і розпитує вона:
"Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?

І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить:
"Відки взявся я — не знаю; чим прийдеться закінчить
Біг мій вічний — тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.

Хвилі — то життя, то гріб мій, пестощі і смерть моя;
Понад власним гробом вічно ховзаюсь тривожно я.
Поки лиш живу правдиво, поки гріб той підо мнов:
Вітер гонить, хвиля ломить — і я вже на дно пішов.

Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.
Кажуть, що природа — мати нас держить, як їм там тре,
А в кінці мене цілого знов до себе відбере.

Що ж тут думати? Тримає,то тримає, а візьме,
То візьме — ні в сім, ні в тому не питатиме мене.
Непогідний, несвобідний день мій, вік мій: жий чи гинь —
Все одно! Шукати цілі? Вік борись, плисти не кинь!"

Хвиля весело плюскоче та леститься до човна,
Ніжна, мов дитина, шепче і пришіптує вона:
"Човне-брате, втіх шукати серед смерті, верх могил —
Се ж не горе! Глянь на море, кілько тут несесь вітрил!

Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув;
Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернув
І дійшов же до пристані. Та ніде той не дійде,
Хто не має цілі. Човен, як пливеш, то знай же, де!

Таж не все бурхає море, тихеє бува частіш.
Таж і в бурю не всі човни гинуть — тим ся ти потіш!
А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!"

Іван Франко, Стрий, 13 червня1880 р.

And the boat creeps lazily, and growls and grumbles.
I don't know where I came from; than have to finish
The wave joyfully slams and flattens to the boat,
Like a child, she wonders, whispers, and asks:
"Who are you, boat? What are you looking for? Where and where do you swim?
And what are you looking for there? What did you try? What are you waiting for?

And the boat creeps lazily, and growls and grumbles.
"I don't know where I came from; what I have to finish
My running is eternal - so I don't know. The wave carries, the storm tears,
Rocks threaten, put on - ask for themselves to protect me.

Waves are life, my sepulcher, my caresses and my death;
Over my own coffin I am always hiding anxiously.
As long as I live truly, until the sepulcher is under me:
The wind drives, the wave breaks - and I have already gone to the bottom.

What do they think here, that yearn, what to ask about the goal!
Now to live, tomorrow to rot, now fear, and tomorrow pain.
They say that nature - our mother keeps us as they need her,
And at the end I will be taken away again.

What to think here? Holds, then holds, and takes,
He will take it - neither at seven nor in that he will ask me.
My bad day, my day off, my age: live or die -
Anyway! Looking for goals? Fight the age, don't throw it! "

The wave is clapping fun and flattering into a boat,
Gentle as a child, she whispers and whispers:
"Brother-boat, comfort to seek in the midst of death, the top of the graves -
Not up there! Look at the sea, a few sails are here!

Not one has sunk a boat here, but not everyone has sunk;
Even though nine did not return, the tenth returned
And he came to the pier. But nowhere will he come,
Who has no purpose. Boat as you sail, know where!

So not all the sea rumbles, it happens more often.
And not all the boats die in the storm - so you sweat!
And who knows, maybe in a storm you will be saved!
Maybe it will be your goal to swim! "

Ivan Franko, Stryi, June 13, 1880