А вітер тихо колихав білизну,
яка висіла на краю балкону
і віддавалась повністю, наскрізно
промінню стихлому, та ще палкому.
згасав яскравий вечір, колихались
смарагдові листки натхненних вишень,
і моє серце, що не розкохало,
пришвидшило своє биття на тиждень.
пройшлася тихо-плавно по камінню,
і розляглась на ньому темна кішка.
віддавши у цю мить себе промінню,
яке згасало просто і розкішно.
і я віддав промінню своє серце,
яке і так яскраво променилось
закоханістю,що не проминеться.
те серце, що фатально провинилось.
And the wind shook the linen softly,
which hung on the edge of the balcony
and gave herself completely, through
a ray of calm, and even ardent.
the bright evening faded, they swayed
emerald leaves of inspired cherries,
and my heart that did not fall in love,
accelerated his beating for a week.
walked quietly on the stone,
and a dark cat lay on it.
giving himself at this moment to the ray,
which faded simply and luxuriously.
and I gave my heart to the ray,
which has changed so brightly
love that will not pass.
that heart that was fatally guilty.
