САМЕ ТА
I
Море лягає в пісок, коли осінь
Приходить з пустим відром по морську сіль.
Повільно входимо в жовтень ми, обважнілі тіла,
Так ніби він з води і піску,
А ми –зі скла.
Пр:
Ти –самота, ти –саме та осінь,
Яка так до лиця всім, зовсім
Як самота, ти –саме та
Осінь..
II
Знову ми всі як один –білі вірші,
Лише коли паде дощ –раптово інші.
«Доволі писати з дерев, -
Гукають, просять, -
Листоноша давно помер,
Листів не носять!»
Пр:
ONLY THAT
I
The sea lies in the sand when it is autumn
Comes with an empty bucket of sea salt.
Slowly we enter in October, we, weighted bodies,
As if it were of water and sand,
And we are made of glass.
Ex:
You are solitude, you are the same and autumn,
Which is so personal to everyone, not at all
As loneliness, you are just that
Autumn..
II
Again, we are all one as white verses,
Only when it rains - suddenly others.
"Quite writing from trees, -
They call, they ask, -
The postman died long ago,
They do not carry letters! ”
Ex:
