І
Розбитими колінами ввіпершись об асфальт,
Повільно сходить сонце із перших шпальт.
Ловлю оком, точніше його краєм
Твій безтілесний схід і нарікаю в собі раєм.
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Твої руки… із них проростають квіти,
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.
Пр.
Бути тобою,
Чи жити в своє?..
Якщо в самоті моїй щось таки є.. (2р)
ІІ
Неперекладене в мені у скло твоїх очей
Кричить-жбурляє: «Не ставайте рабами людей!»
На коліна трави лягає тінню день,
Щоб долистати-доспівати свою «Книгу Пісень».
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Твої руки… із них проростають квіти,
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.
Пр.
AND
Broken knees resting on the asphalt,
The sun rises slowly from the first columns.
I catch the eye, or rather its edge
Your disembodied east and I complain to myself in paradise.
My world is swaying, hanging on a string
For a finger of the sky bathed in milk.
Your hands… from them flowers sprout,
I pluck them and weave them into wreaths.
Ave.
To be you
Do you live in your own? ..
If there is something in my loneliness .. (2r)
ІІ
Untranslated in me into the glass of your eyes
He shouts and throws: "Do not become slaves of people!"
On the knees of the grass lies the shadow of the day,
To finish his "Book of Songs".
My world is swaying, hanging on a string
For a finger of the sky bathed in milk.
Your hands… from them flowers sprout,
I pluck them and weave them into wreaths.
Ave.
