У тіні дерев похмурих,
Що ховають таємниці
Де не видно сліду звіра,
де не чути голос птиці
Блудить постать одинока
У вечірній мряці сивій
І доносяться зітхання
В тиші темній, полохливій
То зітхає старець древній
Що поринув в свої думи
І очей старечих погляд
Сповнений важкого суму
То блукає волхв мудрий
Та із лісом розмовляє
А у відповідь йому
Ліс лиш кронами хитає
"Чом ви сосни та смереки
Мовчки стоїте похмуро?
Чом у хащах віковічних
Поселилася зажура?"
І шепочуть тихо сосни:
"Як же нам не сумувати?
Більш не ходять до нас люди
Папороті цвіт шукати..."
На сосновій корі
Рун прадавніх сліди
Поросли сивим мохом,
Зникли у забутті
"Чом ви верби молодії
Плачете гілки схиливши
Чом не граєтеся з вітром
Листя юне розпустивши?"
І відповідають верби:
"На очах в нас сльози-роси,
Бо не будуть більш дівчата
Вплітать стрічки в наші коси..."
Голос тихий верби
Повен туги й журби
Бо на капищах предків
Постали церкви
"Чому ти, Могутній Дубе,
Не подивишся на мене?
Чом так сумно шелестить
Твоє листя золочене?"
Дуб йому відповідає:
"Вже не хочуть слухать люди
У тіні Моєї крони
Давніх оповідок мудрих"
Древню мудрість землі
Дубу не вберегти
Піде на домовини
І чорні хрести
У тіні дерев похмурих
Світла губиться проміння
І примарна постать Старця
Наче відгук сновидіння...
Він мов дух самого лісу
Між деревами витає
І у мороці нічному
Розчиняється... Зникає...
In the shadow of the gloomy trees,
What hides secrets
Where no trace of the beast is visible,
where the voice of a bird is not heard
To wander is a lonely figure
In the evening mist gray
And sighs are heard
In silence, dark, timid
Then sighs the ancient old man
That plunged into his thoughts
And the eyes of the old men look
Full of heavy amount
Then the wise magician wanders
And he talks to the forest
And in response to him
The forest only shakes its crowns
"Why are you pines and spruces
Do you stand gloomily in silence?
Why in the thickets of eternity
Has zazhura settled down? "
And the pines whisper softly:
"How can we not be sad?
People no longer come to us
Fern color to look for ... "
On the pine bark
Runes of ancient traces
Overgrown with gray moss,
Disappeared in oblivion
"Why are you willow youth
Cry branches bent
Why not play with the wind
Leaving the young leaves? "
And the willows answer:
"In our eyes there are tears of dew,
Because there will be no more girls
Weave ribbons into our braids ... "
The voice of a quiet willow
Full of sorrow and grief
Because in the temples of ancestors
Churches were built
"Why are you, Mighty Oak,
Won't you look at me?
Why is it so sad to rustle
Are your leaves gilded? "
Oak answers him:
"People don't want to listen anymore
In the shadow of My crown
Ancient Tales of the Wise "
Ancient wisdom of the earth
Do not save the oak
Will go to the agreement
And black crosses
In the shade of gloomy trees
Light rays are lost
And the ghostly figure of the Elder
Like the response of a dream ...
He is like the spirit of the forest itself
It soars between the trees
And in the darkness of night
Dissolves ... Disappears ...
