Бій на світанні, сонце і дим.
Мало хто знає, що ж буде з ним.
Що буде завтра в юних думках –
В когось надія, а в кого страх.
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Стали батьками доньки й сини,
Все кольорові бачили сни.
І цілували руки брехні,
За тихі ночі віддали дні.
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Так було добре там і колись.
Там, де без поту і там де без сліз.
Тільки не було в того мети –
Я так не можу, а як зможеш ти?
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Dawn, sun and smoke fight.
Few people know what will happen to him.
What will happen to young people tomorrow -
Someone has hope, but someone has fear.
The branch of the viburnum sank.
Mom, who were we praying to?
How much more will she take
Your children, not your war?
They became the parents of daughters and sons,
All colored saw dreams.
And kissing the hands of lies,
The quiet nights gave away the days.
The branch of the viburnum sank.
Mom, who were we praying to?
How much more will she take
Your children, not your war?
It was so good there and once.
Where without sweat and where without tears.
That was not the purpose -
I can't, but how can you?
The branch of the viburnum sank.
Mom, who were we praying to?
How much more will she take
Your children, not your war?
