Бій на світанні, сонце і дим.
Мало хто знає, що ж буде з ним.
Що буде завтра в юних думках –
В когось надія, а в кого страх.
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Стали батьками доньки й сини,
Все кольорові бачили сни.
І цілували руки брехні,
За тихі ночі віддали дні.
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Так було добре там і колись.
Там, де без поту і там де без сліз.
Тільки не було в того мети –
Я так не можу, а як зможеш ти?
Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?
Battle at dawn, sun and smoke.
Few people know what will happen to him.
What will be tomorrow in the minds of young people -
Some have hope, some have fear.
Viburnum branches bent.
Mom, who did we pray to?
How much more will it take?
Your children, not your war?
Daughters and sons became parents,
All colored dreamed.
And kissed the hands of a liar,
For quiet nights days were given.
Viburnum branches bent.
Mom, who did we pray to?
How much more will it take?
Your children, not your war?
It was so good there and once.
Where without sweat and where without tears.
Only there was no purpose -
I can't do that, but how can you?
Viburnum branches bent.
Mom, who did we pray to?
How much more will it take?
Your children, not your war?
