Віки прошуміли, мов вітром, грозою
По древній, могутній Русі.
І рід український гордиться тобою
І славу співає тобі!
Приспів:
Аскольде, Аскольде, могутній вояче,
На бій ти за край рідний став!
Не раз за тобою земля ще заплаче,
Яку ти колись захищав!
Ти вірним був сином своєї держави,
Примножував славу її.
На смерть проти війська чужого стояли,
Щоб мир був на рідній землі!
Приспів.
Хоч час той не можна й на мить повернути,
Вперед він рікою пливе,
Але ми не зможем про тебе забути,
Бо пам'ять про тебе живе!
Возраст заманивал, как ветер, гроза
На древней, могущественной России.
И род, украшенный, гордится вами
И он поет славу тебе!
Припев:
Аскольд, Аскольд, могучий воин,
Вы стали местной землей для битвы!
Не раз после вас земля все равно будет плакать,
Что ты когда -то защищал!
Ты был верным сыном своего государства,
Он умножил ее славу.
До смерти против стоящих войск незнакомца,
Этот мир должен быть на родной земле!
Хор.
Хотя время, которое не может быть возвращено на мгновение,
Вперед это плавающая река,
Но мы не можем тебя забыть,
Потому что память о тебе живет!
