три части
1. Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила...
А над самою водою
Верба похилилась -
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.
2.Село! І серце одпочине.
Село на нашій Україні —
неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
а на горі стоять палати,
неначе диво. А кругом
широколистії тополі,
а там і ліс, і ліс, і поле,
і сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом.
3.Світає, край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє.
Степи, лани мріють;
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились;
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою.
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає…
І нема тому почину,
І краю немає!
три части
1. Заря моя вечерняя,
Сойди над горой,
Поговорим тихонечко
В неволе с тобой.
Расскажи, как за горой
Солнышко садится,
Как у Днепра радуга
Воду долг.
Как широкая сокорина
Ветви распустила ...
А над самой водой
Ива склонилась -
Вплоть до воде разослала
Зелении ветви,
А на ветвях качаются
Некрещеные дети.
2.Село! И сердце отдохнет.
Село на нашей Украине -
как писанка, село.
Зеленым рощей поросло.
Цветут сады, белеют дома,
а на горе стоят палаты,
будто чудо. А кругом
широколистии тополя,
а там и лес, и лес, и поле,
и синие горы за Днепром.
Сам Бог витает над деревней.
3.Свитае, край неба пылает;
Соловей в темной роще
Солнце встречает.
Тихонечко ветер дует.
Степи, поля мечтают;
Между оврагами над прудами
Ивы зеленеют.
Сады обильные склонились;
Тополя по воле
Стоят себе, как сторожа,
Разговаривают с полем.
И все то то, вся страна
Увитая красотой,
Зеленеет, умывается
Мелкой росой.
Испокон веков умывается,
Солнце встречает ...
И нет потому почина,
И края нету!
