Казка
останній лист з безсніжної зими
залишиться в конверті невідкритім
і листоноша до замку убито
вкарбує погляд повен сивини
як човен в тьмі гайне курець у ніч
мов парк замало повен ліхтарями
мов тьма котра розверзлася світами
всесильна більше милості облич
мов ангел як причинний через ліс
не спинить поїзд нами незнайомий
коли роз’їдемося з болем до судоми
до відчаю і спротиву коліс
і я напівбезумний у снігах
гукатиму до машиніста: «Їхай! Їхай!»
не розпізнавши над селянські стріхи
тепло осель у коминів димах
не розпізнаю ангелів-гінців
і миле місто за яке пропасти б
як злодій що збирається украсти
скрадеться в протилежному кінці
і лист останній теплої зими
залишиться в конверті невідкритим
як непрочитаний волхвами витвір
сумного сліду за Різдвяними саньми
9 грудня 2010
Сказка
Последнее письмо с бездеромной зимой
останется в конверте без ограниченного
и почтальон к замку убит
крючки славы чувства серого
как лодка в приборе курица курильника ночью
Языки парк полно фонари
Языки тьмы оказались мирами
всемогущие большей грации
Языки ангел как причинный из-за леса
не останавливает поезд, который мы незнакомы
Когда тратить боль в судороги
отчаяние и устойчивость к колесам
И я полученной в снегу
Резина к водителю: «Мера! Есть! "
не признавая крестьянские круты
Тепловой зал в курительных комятах
Не распознавать ангелы-Ginets
и милый город, для которого терять
Как вор, собирающийся в ствол
Возврат в противоположном конце
и лист последней теплой зимой
останется в конверте без ограниченного
Как непрочитанный
Грустный след для рождественских салон
9 декабря 2010 г.
