Текст песни Олег Короташ - Майже елегія

МАЙЖЕ ЕЛЕГІЯ

Синдром набутої осені. Час,
як безсилий хірург, опускає руки
і йде до вікна. За вікном щораз
розхристані зграйки маленьких круків
влітають до школи. Тремоло рухів
училка розсаджує перший клас.

Замітає доріжки, рипить ворітьми
двірник такий древній, як паркові клени;
в роках, як в опалі. Торохче кістьми
повільне вигнання: свій острів Єлени,
де море тріпоче, немов гобелени
виткані Богом за ворітьми.

Мій голос звикає і слух – на одну
тональність із відчаєм. Чуєш? Не знаю.
Погляд притомлено дражнить струну
високовольтної лінії, а потім злітає
понад собором, де звуку немає
і час не приймає таку глибину.

І вони зіштовхнулись – отам, в висоті,
два погляди – вкинуті, наче комети.
Мій – випав з орбіти. Супроти осі
на кілька хвилин повернувши планету,
серце зависло, наче ранет,
що ти залишала моїй руці.

Повернися до класу чи йди в коридор
де погляд сховаєш. Довільну октаву
для них обери і доки ще хор
дитячим прононсом не вміє картавить, –
хай вторять з тобою те лагідне «love»,
що час перекрутить на «nevermore».

Ця осіння морока, – спастись від застуд,
зігрітися пледом, напитися чаю,
і тихо впадати в маразм, як у блуд,
бо руки, що звикли до «обіймаю», –
стають непокірними тобто блукають
шкірою вікон, вростаючи тут

у шкіру дерев, у знервований сон,
щоб, раптом прокинувшись, поруч шукати
сплячу тебе... не знаходити. Й до н-
естями дивитись у ніч, як солдати
всіх армій вдивлялись у зарубки-дати
закінчення воєн і рідний кордон.

І очі – вмерзають у ранок: пітьма.
Бувало страшніше – Харонові ванти
скрипіли якось наді мною... Та тьма
тоді відступила, відклавши для данте
кола на потім, аби сарабанду
нині зіграти, мабуть, не дарма.

Цю осінь, мов наслано. З вибуху скронь,
прописані подихом, рухотремтінням,
як тіні, що знову прийшли на вогонь,
а потім, нажахані порозумінням,
ховались у стіни, ставали камінням,
ліпниною тіл, межиріччям долонь,

хвилини відцокали опліч… І ти,
вже вийшовши з класу, не обертайся.
Для часу достатньо піску і води,
все інше – ворота у межичасся,
де вірші залишаться, наче причастя
двох тисяч і дев’ять літ самоти.

2008

мелодія - Placebo "Follow The Cops Back Home"

ALMOST ELEGY

The syndrome of acquired fall. Time,
as powerless surgeon, hands down
and goes to the window. Outside each time
disorderly flocks of ravens young
flies to school. Tremolo movements
teacher seated first class.

Sweeps track gate rypyt
old janitor such as maples park;
in years as a disgrace. Torohche bones
slow captivity your island Helena,
where the sea trembles like tapestries
woven God for the gate.

My voice gets used and hearing - one
tone of despair. Do you hear? I do not know.
Look prytomleno teases string
high voltage line and then takes off
over the cathedral, where no sound
and will not accept such a depth.

They faced - yonder in height,
two views - thrown like a comet.
My - fell out of orbit. Against axis
a few minutes turning the planet
heart hung like rennet,
that you left my hand.

Come back to class or go to the corridor
which hide the view. Random octave
select them and so far choir
children can not warn prononsom -
Let echoed with thee gentle «love»,
that time tilting at «nevermore».

This autumn darkness - saved from colds,
warm blanket, drink tea,
and quietly fall into insanity, like a whore,
for his hands, accustomed to "embrace" -
that wander are disobedient
skin windows vrostayuchy here

the skin trees, nervous sleep,
to suddenly woke up next to search
sleeping ... you will not find. And to n-
estyamy watch in the night as soldiers
peering in all the armies notch-date
end wars abroad and home.

And his eyes - vmerzayut in the morning, darkness.
Sometimes worse - Charon cables
somehow scraped over me ... and darkness
then receded, leaving for Dante
then in a circle to Sarabande
now playing probably for good reason.

This autumn, as send down. With the explosion of temples,
registered breath ruhotremtinnyam,
like shadows, again came to the fire,
and then, terrified understanding,
hid in the walls were stone,
stucco bodies, the area between palms,

minute vidtsokaly by side ... And you,
are coming out of the class, not obertaysya.
For the time enough sand and water,
everything else - gate in mezhychassya,
which remain poetry, like Communion
two thousand and nine years of solitude.

2008

Melody - Placebo & quot; Follow The Cops Back Home & quot;