А він творив картину довгі дні,
А він творив картину довгі ночі.
Його душа в солодкому вогні
Її уста писала, її очі.
Вона всміхалася йому на полотні,
Гукала, кликала, манила за собою.
Він йшов, немов по сонячній струні,
Осяяний, осліплений любов’ю.
Нецілована, незнана.
Ти моя, моя кохана.
Недосяжна, незнайома,
Моя втіха, моя втома!
Губами вимальовував: «Люблю!»,
І на весь світ кричав він: «Я кохаю!».
Художника ніхто не розумів, -
Він серцем досягнув вершини Раю.
Нецілована, незнана,
Ти моя, моя кохана.
Недосяжна, незнайома
Моя втіха, моя втома!
And he was painting for days
And he painted the picture long nights.
His soul is in sweet fire
Her mouth wrote, her eyes.
She smiled at him on the canvas,
I was shouting, calling, luring.
He was walking on a solar string,
Luminous, blinded by love.
Unclaimed, unknown.
You are my, my beloved.
Unreachable, unfamiliar,
My consolation, my fatigue!
He said to his lips, "I love!"
And to the whole world he shouted: "I love!".
Nobody understood the artist -
He reached the top of Paradise by heart.
Unkilled, unknown,
You are my, my beloved.
Unreachable, unfamiliar
My consolation, my fatigue!
