Вже сутінки упали на левади,
Затихли понад світом голоси,
Хто нашому побаченню завадить?
Хіба що пух найпершої роси.
Пестлива ніч на всі вагання з морем,
Зашепотить схвильовано трава,
І я почую із найпершим болем
Знайомий щем окутаний в словах.
Приспів:
Люблю, люблю! Немов жага обпалить
Люблю, люблю! Мов сонце обпіка.
Під серцем коли грудочка опалу
Нагадує любов була яка...
Під серцем коли грудочка опалу
Нагадує любов була яка...
Люблю, люблю! Як завжди потаємно
Розгублене повторює дівча
Абетку цю у вічності взаємно,
Яку ніхто ніколи не вивчав.
А потім губи відведе лякливо,
Покриє білий привід лепеха,
Падіння наше омивають зливи
Та грім під серцем чомусь затиха...
Приспів.
Уже сумерки упали на Левада,
Выросли через мир голосов,
Кто сказал мне?
Это Трамп первой росы.
Подкрадая ночь для всех колебаний с морем,
Взбита травы взволнованно,
И я слышу с моей первой болью
Знакомый все еще захвачен словами.
Припев:
Любовь любовь! Как будто жажда ожогов
Любовь любовь! Язык солнечный винт.
Под сердцем, когда комок опала
Напоминает любовь была то, что ...
Под сердцем, когда комок опала
Напоминает любовь была то, что ...
Любовь любовь! Как обычно
Смущенный повторяет девушку
Алфавит этого в вечности является взаимно,
Который никто никогда не учился.
И тогда губы будут пугающими,
Охватывает белый привод лепаха,
Падение наших стирких душевых
И гром под сердце по какой-то причине ...
Хор.
