Текст песни Олександр Смик - Сніги, Сніги

Не плакав, не боявся, не просився,
Пусті патрони випали з руки.
Мені було шістнадцять, як з криївки
Мене тягли, виймали ястребки.

А далі – ешелони, чорні вежі,
Колючий дріт етапних таборів,
Ведмежий край, за небокрай – безмежжя,
Лиш мамин погляд свічкою горів...

Приспів:

Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле...
Сибірських рік закуті береги...
Сніги, сніги мені ви присудили
За Україну сплачувать борги.

Мене стріляли, різали, душили
В Кингирі, Магадані, Воркуті,
Не знаю де взялись у мене сили,
Щоб пережить випробування ті.

Не плакав, не боявся, не просився,
Від тих часів студеної пори.
Старий я, щоб іти тепер в криївки,
Та мусить хтось здійняти прапори.

Приспів.

Сніги, сніги... Червоне, чорне, біле...
Сибірських рік закуті береги...
Сніги, сніги мене приговорили
За Україну сплачувать борги.

Не плакал, не боялся, не просился,
Пустые патроны выпали из руки.
Мне было шестнадцать, как из убежища
Меня тащили, вынимали ястребки.

А дальше - эшелоны, черные башни,
Колючая проволока этапных лагерей,
Медвежий край, за горизонт - бесконечность,
Лишь мамин взгляд свечой горел ...

припев:

Снега, снега ... Красное, черное, белое ...
Сибирских рек углу берега ...
Снега, снега мне вы присудили
По Украине сплачувать долги.

Меня стреляли, резали, душили
В Кингири, Магадане, Воркуте,
Не знаю где взялись у меня силы,
Чтобы пережить испытания те.

Не плакал, не боялся, не просился,
От тех времен студеной поры.
Старый я, чтобы идти теперь в укрытия,
И должен кто-то поднять флаги.

Припев.

Снега, снега ... Красное, черное, белое ...
Сибирских рек углу берега ...
Снега, снега меня приговорили
По Украине сплачувать долги.