Та мені начхати на думку інших
Таких думок тисячі, а я
Просто
Інженер людських душ
Я їхнє ехо
Їхній розум
Їхній Всесвіт
І все, що здавалось банальним,
Звучить абстрактно в атомах
Правди, а що лишилось від правди?
Шматочок щастя і посмішка
Ненароджених дітей…
Хочеться розбитись об асфальт
Зламати перепони, впасти з
Мосту, але чи це допоможе
Зупинити рани на моїх артеріях?
Інженери не ламаються як олівці
Чи як люди буденного рівня,
Яким окрім кави і ліжка більше
Нічого не треба.
Інженери душ створюють з них
Квіти, а самі перетворюються
В подих повітря.
И я заплят умы других
Такие мысли тысячи, и я
Просто
Инженер человеческих душ
Я их эхо
Их разум
Их вселенная
И все, что казалось банальным,
Звучит абстрактно в атомах
Правда, что осталась правда?
Кусок счастья и улыбки
Нерожденные дети ...
Хочу разбить асфальт
Нарушать препятствия, упасть с
Мост, но поможет ли это
Остановите раны на моих артериях?
Инженеры не ломаются, как карандаши
Или как люди обыденного уровня,
Как больше, чем кофе и кровать больше
Ничего не нужно.
Инженеры для душа создают у них
Цветы, и они поворачиваются
В дыхании воздуха.
