Мій Львів
Навшпиньки підкрався вечір,
Спочив на шпилястих дахах,
Чорним птахом присівши на плечі,
Темно-сіра сльоза на очах.
Ліхтарі, ліхтарі у калюжах,
А трамваї, трамваї – гудуть.
Ті зі страхом, ті - просто байдуже.
Вправо-вліво по вуличках йдуть.
Мій Львів. Моє місто.
Мій Львів. Моє місто.
Мій Львів.
Гриві левів розчісує вітер,
Площа Ринок, стара і сумна.
Все , звичайно, ніхто не помітив,
Те що є , чого просто нема.
А наш Львів, як красива жінка
Із приваблим пишним тілом.
Загублена в часі пір’їнка,
що мисливці спіймати не вміли.
Мій Львів. Моє місто.
Мій Львів. Моє місто.
Мій Львів.
Скрипіння й сигнали авто,
Звук органу і музику листя.
Ти до вчора , до нині, до завтра
Неповторний мій Львів,
Моє місто.
Мій Львів. Моє місто.
Мій Львів. Моє місто.
Мій Львів. Моє місто.
Мій Львів. Моє місто.
My Lviv
The evening crept on tiptoe,
Resting on the spiky roofs,
A black bird squatting on his shoulder,
Dark gray tear in his eyes.
Lanterns, lanterns in puddles,
And trams, trams are buzzing.
Those with fear, those - just do not care.
Go right and left through the streets.
My Lviv. My city.
My Lviv. My city.
My Lviv.
The mane of lions is combed by the wind,
Market Square, old and sad.
All, of course, no one noticed,
What is, what is simply not.
And our Lviv is like a beautiful woman
With an attractive lush body.
A feather lost in time,
that hunters could not catch.
My Lviv. My city.
My Lviv. My city.
My Lviv.
Creaking and signals of a car,
The sound of the organ and the music of the leaves.
You until yesterday, until today, until tomorrow
My unique Lviv,
My city.
My Lviv. My city.
My Lviv. My city.
My Lviv. My city.
My Lviv. My city.
