Текст песни Ольга Богомолець - Ой, Андрійку

Ми з тобов стояли тай на полонині,
Де тепер мандруєш, що сама я нині?
З ким рахуєш зорі з вечора до ранку?
Лиш твої мя очі сняться до світанку.

Ой, Андрійку, куди ж то я дивилась,
Що твоє кохання до мене забарилось?

Квіти я збирала та й плела віночок,
Скільки не гукала, не прийшов в садочок,
Тоді свій віночок в річці окропила,
На стрункій березі я його почепила.

Ой, Андрійку, де ж були мої очі,
Що твоє серденько не чекає ночі?

Як ти будеш їхать конем по дорозі,
Серденько, побачиш ти мене у тривозі.
Повертай ти коня, коня вороного,
Бо на всьому світі люблю тя одного.

Ой, Андрійку, де ж були мої очі,
Що твоє серденько до другої хоче?
Ой, Андрійку, куди ж то я дивилась,
Що твоє кохання до мене забарилось?
Ой, Андрійку, ой...

Мы с тобою стояли тай в долине,
Где теперь путешествуешь, что сама я сейчас?
С кем считаешь звезды с вечера до утра?
Только твои мя глаза снятся до рассвета.

Ой, Андрюша, куда бы я смотрела,
Что твоя любовь ко мне замедлило?

Цветы я собирала и плела веночек,
Сколько ни кричала, не пришел в садик,
Тогда свой венчик в реке облила,
На стройной берегу я его надела.

Ой, Андрюша, где же были мои глаза,
Что твое сердечко не ждет ночи?

Как ты будешь ехать конем по дороге,
Сердечко, увидишь ты меня в тревоге.
Поворачивай ты коня, коня вороного,
Ибо всем мире люблю тя друга.

Ой, Андрюша, где же были мои глаза,
Что твое сердце ко второй хочет?
Ой, Андрюша, куда бы я смотрела,
Что твоя любовь ко мне замедлило?
Ой, Андрюша, ой ...