Вірш Олени Теліги "Танго"
І знов з’єднались в одну оману, —
О дивне танго, — і сум, і пристрасть;
Пливу на хвилях твого туману,
Згубила керму, спалила пристань.
І б’ється серце, і гнеться тіло
В твоїм повільнім і п’янім вирі;
Блакитне сонце мені світило,
А буде чорне, а може й сіре!
Чекає прірва на кожнім схилі,
Та сум і пристрасть манять, мов п’яну,
Пливти все далі, віддавшись хвилі, —
Зрадливе танґо, — твого туману.
Та потім вранці, під перший промінь,
Мені не пристрасть туманна сниться —
Зоріє ясно в чаду і втомі,
О світла ніжність, твоя криниця.
Стихотворение Елены Телиги "Танго"
И вновь соединились в одну заблуждение , -
В странное танго - и печаль, и страсть ;
Плыву на волнах твоего тумана ,
Потеряла рулю , сожгла пристань .
И бьется сердце и падает тело
В твоим медленном и пьяными водовороте ;
Голубое солнце мне светило ,
А будет черное , а может и серое !
Ждет пропасть на каждом склоне ,
И сумм и страсть манят , как пьяную ,
Плыть все дальше , отдавшись волны , -
Неверное танго , - твоего тумана.
Но потом утром , под первый луч ,
Мне страсть туманная снится -
Зорие ясно в чаду и усталости ,
В света нежность , твоя колодец .
