Я святкую життя, хвалю свою спрагу, свій голод юний.
Слава Богу, я ще люблю, слава Богу, я ще воюю.
Я святкую терпку зажуру цих каштанів на тлі небес.
І солодку мою тортуру – безнадійно кохать тебе.
Цей тюльпан із вогню і з золота піднімаю і п’ю мій любий
За твою кучеряву голову, за твої недосяжні губи,
П’ю за нашу осінню дружбу, і за кави гіркий нектар,
За веселу твою байдужість до моїх поетичних чар,
За роки котрі нас минули, або ми проминули їх,
І за скріпки тоненьких вулиць, і за перший на скронях сніг.
Я святкую життя, хвалю свою спрагу, свій голод юнний.
Слава Богу, я ще люблю, слава Богу, я ще воюю.
I celebrate life, I praise my thirst, my hunger young.
Thank God, I still love, thank God, I'm still at war.
I celebrate the bitterness of these chestnuts against the sky.
And my sweet torture - they hopelessly love you.
I pick up this tulip from fire and gold and drink it, my dear
For your curly head, for your inaccessible lips,
I drink for our autumn friendship, and for coffee bitter nectar,
For your merry indifference to my poetic charms,
In the years that have passed or passed us by,
And for the staples of thin streets, and for the first snow on the temples.
I celebrate life, I praise my thirst, my youthful hunger.
Thank God, I still love, thank God, I'm still at war.
