Цур та Пек (1995)
килимом по луках дим
стогіном язичницьким
плине дощ
все, що ми покинули
в серці домовиною
запеклось
хмарами-примарами
над стріхами впалими
лине біль
пам‘ятаю як побіг,
та як збили мене з ніг
хліб та сіль
скиртами прогнившимим
тін‘ю коліївщіни
лихом очманілих лелек
стеблами без колоса
гарбою без колеса
впали в їжу волосом
Цур та Пек
тин підпертий кликає
ледь на ладан дихає,
а стоїть
сива баба згорблена
нав‘ючена торбами
вся тремтить
раптом як подивиться,
та й мені в потилицю
піт
то не баба сивая
то я сам, але вже я
дід
встрянуть печерицею
сухою криницею
вражою рушницею
в поперек
сліпі небораки
в думках зроблять мряку
й стиснуть переляком
Цур та Пек
неслухняним пострілом
навмання… і босим
у очерет
дзвін летить на стогін
й розбива дорогу
ущент
що ж це люди коїться
рани вже не гояться
на мені
якщо хату не покину
завтра я загину
в пітьмі
з кожним наодинці
троянським гостинцем
скосять глузд
серпом серпневих спек
помелом по хаті
спалахнуть багаттям
божевільні браття
Цур та Пек
Цур и Пек (1995)
Ковер на лугах дыма
Стамин Язичний
плавающий дождь
Все, что мы оставили
в сердце доминирования
яростно
Облака-призраки
над слипю упал
Неисправная боль
помните, как побежал,
и как меня сбили ноги
хлеб и соль.
Ломтики пробурены
Олова тиховшина
катастрофа падшего Лелека
Стебли без колосса
мусор без колес
упал в еду с волосами
Цур и Печ
Олово подчиняется
едва дышать дыхание,
И стоя
Siva Baba покрыл
мучиться
все дрожание
вдруг как выглядят,
Да и меня в шее
пот
Это не Баба Сивяя
Тогда я сам, но уже
дедушка
украдет гриб
сухой кран
Сильная щекотка
в пояснице
Слепые ожерелья
В мыслях сделает туман
и сжимается испугом
Цур и Печ
непослушный удар
случайный ... и голый
В кастрюле
Белл летит на стона
и сломать дорогу
вранье
Каковы люди
Раны больше не заживают
на меня
Если хижина не оставляет
завтра я умру
в пишемах
с каждая
Trojan Gestor
сшитый
Серпечный спекл
шлифование на хижине
Brilling Campfire
Сумасшедшие братья
Цур и Печ
