Дивлюсь у світлі очі,
У снах би таких ніхто не уздрів.
Страх уже щоночі.
Обняти тебе, це я так хотів.
Немає сенсу більше.
Стерегти тебе вночі.
До смаку твого, так важко знайти ключі.
В мені існує квітка.
За нею приходить багато людей.
Та ти – одна із сотні,
Кому це не треба, від власних ідей.
Мені не стане тепло,
Якщо за склом твого вікна.
Стоятиме образ, в якому ти чорна й одна.
Приспів:
Для кого бути, бути,
Крім себе у собі.
Чому так просто, прожити,
Самим, та у тобі.
Відкину погляд, погляд
І руки у крові.
По лезу твоїх слів
Байдуже проведуть.
Вони ще позвуть.
Я сам в своєму кліпі
Виношую час відновлених ран.
Якби не бачив світу,
То жив би удень за ґратами брам.
Мені так мало світла,
Щоб постелити свою тінь.
І віск відпускає на волю мій фітіль.
Приспів
Віддай мені усе.
Віддай, не вбий себе.
Віддай мені усі свої пориви.
Я ще тут.
Приспів
Смотрю в светлые глаза,
В снах бы таких никто не увидел.
Страх уже каждую ночь.
Обнять тебя, это я так хотел.
Нет смысла больше.
Стеречь тебя ночью.
По вкусу твоего, так трудно найти ключи.
Во мне есть цветок.
За ней приходит много людей.
И ты - одна из сотни,
Кому это не надо, от собственных идей.
Мне не станет тепло,
Если за стеклом твоего окна.
Стоять образ, в котором ты черная и одна.
припев:
Для кого быть, быть,
Кроме себя в себе.
Почему так просто, прожить,
Самым, и в тебе.
Отвергну взгляд, взгляд
И руки в крови.
По лезвию твоих слов
Неважно проведут.
Они еще позовут.
Я сам в своем клипе
Вынашиваю время восстановленных ран.
Если бы не видел мира,
То жил бы днем за решеткой ворот.
Мне так мало света,
Чтобы постелить свою тень.
И воск отпускает на волю мой фитиль.
припев
Отдай мне все.
Отдай, не убий себя.
Отдай мне все свои порывы.
Я еще здесь.
припев
