Дзеркало у снах, освітлений балкон.
І тільки замкнений бетон тримає від землі.
Такий же біль прижатих струн.
Ти споглядаєш вниз із глиняних перил,
Ти так боїшся висоти, а хочеш, ніби птах
Піднятись до сивих небес.
Запах стін і люстри у вітальні
Зрілий стиль – це рух тертя.
Є талант – ти його розвиваєш.
Двічі світло запалив.
Скільки сил, щоб ситим стать повітрям
Відстаєш життям у день.
Сміх не жах, зірветься ненавмисно,
Дзвін проб’є колись лишень.
Містичний розпис в віконнім склі, в віконнім склі.
Ти зняв всі тюлі і втік.
Коли стемніє в туманній млі, в туманній млі.
То твій балкон – літак, так, як і ти.
Зеркало в снах, освещенный балкон.
И только замкнутый бетон держит от земли.
Такой же боль прижать струн.
Ты смотришь вниз с глиняных перил,
Ты так боишься высоты, а хочешь, будто птица
Подняться к седых небес.
Запах стен и люстры в гостиной
Зрелый стиль - это движение трения.
Есть талант - ты его развиваешь.
Дважды свет зажег.
Сколько сил, чтобы сытым пол воздухом
Отстаешь жизнью в день.
Смех не ужас, сорвется нечаянно,
Колокол пробьет когда только.
Мистический роспись в оконном стекле, в оконном стекле.
Ты снял все тюли и убежал.
Когда стемнеет в туманной мгле, в туманной мгле.
Твой балкон - самолет, так же, как ты.
