Я тихо поставалю по вітру вівтрило
і тихо відчалю
А ти, моя мила, а ти, моя мила, забереш у ріку всі печалі, залоскочеш.
Попровадиш мій човен далеко-далеко,
розплетеш у воді своє своє синє волосся,
торкнутися днів, торкнутися рук,
розхристана совість ледь одягнена й боса.
Будуєш свій храм, будуєш свій дім,
кидаєш в вогонь все що може згоріти,
кохана моя, дощова літня ніч,
грози твої так високо над світом.
Я тихо стоял по ветру вивтрило
и тихо отчалит
А ты , моя милая , а ты , моя милая , заберешь в реку все печали , защекочут .
Всякую мою лодку далеко-далеко,
расплетите в воде свое свое синие волосы ,
коснуться дней , коснуться рук ,
растрепанная совесть едва одета и босса.
Строишь свой храм , строишь свой дом ,
бросаешь в огонь все что может сгореть ,
любимая моя , дождевая летняя ночь ,
грозы твои так высоко над миром.
