Двері відкриті нам кажуть: хочеш - іди.
Плачуть за нами, сміються у слід.
Ми вже давно перезрілі плоди,
Ми ті, хто знайшов у собі тонкий лід.
Спокій - наша висота,
Ті, що кричали, зірвались у низ.
Наші Помпеї стануть міста.
Ооо, та висота.
Двері відкриті і нам нікуди йти.
А в когось безсила рука стискає кулак.
Все би віддав, та важко нести.
Хто бив себе в груди, першим
Спустить собак.
Спокій - наша висота,
Той, хто не з нами, залишився сам.
Наші Помпеї стануть міста.
Ооо, та висота.
The door is open and they tell us: if you want, go.
They cry for us, laugh in the wake.
We have long overripe fruit,
We are the ones who found thin ice in ourselves.
Peace is our height,
Those who shouted fell to the ground.
Our Pompeii will become a city.
Oh, and the height.
The door is open and we have nowhere to go.
And someone's helpless hand clenched his fist.
I would give everything, but it's hard to bear.
Who beat himself in the chest, first
Let the dogs down.
Peace is our height,
He who is not with us is left alone.
Our Pompeii will become a city.
Oh, and the height.
