Василь СИМОНЕНКО
* * *
Я тобі галантно не вклонюся,
Комплімента зроду не зліплю,
Тільки в очі ніжні задивлюся,
В них свою тривогу утоплю.
І коли химерною габою
Спеленає землю довга ніч,
Довго серце тужить за тобою,
Довго сон мені не йде до віч.
Довго білі таємничі крила
Обвивають маревом видінь,
І стоїш ти крихітна, і мила,
І прозора, мов ранкова тінь.
І палають, ніби стиглі вишні,
Владно підкоряючи собі,
Губи неціловані і грішні,
Очі божевільно голубі.
2.1.1957
Vasily Simonenko
* * *
I will not bow to you gallantly,
I will not be blind to the compliment of creation,
Only in the eyes of gentle amazement,
I will drown my anxiety in them.
And when a fancy oboe
A long night is burning over the earth,
A long heart longs for you,
For a long time the dream does not come to my eyes.
Long white mysterious wings
A vision swirl,
And you stand tiny and sweet,
And transparent, like the morning shadow.
And they burn like ripe cherries,
Powerfully conquering itself,
Lips are not kissed and sinful,
Crazy blue eyes.
2.1.1957
