Я схимник, нелюд і поет,
Хоча останнім, може, і не стану.
Втомився я від всіх прикмет
Та не втомивсь ховати вічну рану.
І не живу, і не росту,
І не гнию - не жаром пломенію:
Усе згубив, і доброту,
З якою хоч ще мав якусь надію.
Жахливо корчаться вуста,
Від слів, від сміху, чесно, не чекаю,
Коли нарешті ніч густа
Сховає біль намученого краю.
Не стати, розпрямить хребет,
Щоб хруст його подався у століття.
Я схимник, нелюд і поет
Із чесним розчерком поліття.
2015
Я схимник , изверг и поэт ,
Хотя последним, может , и не стану.
Устал я от всех примет
И не устал прятать вечную рану.
И не живу и не роста ,
И не гнию - не жаром горит :
Все потерял , и доброту,
С какой хоть еще имел какую-то надежду.
Ужасно корчатся уста ,
От слов , от смеха , честно, не жду ,
Когда наконец ночь густая
Спрячет боль намученого края.
Не стать , расправит позвоночник ,
Чтобы хруст его отправился в века.
Я схимник , изверг и поэт
С мужем росчерком полиття .
2015
