ти сидиш позаду мене
ти мовчки дивишся на небо
ти так щиро усміхаєшся мені
та твої думки всі запуталися у брехні
її сукню ніжно просвічує сонце
її тінь повільно спадає попід мої ноги
я ховаю свій погляд як вина дитина
я ковтаю повільно я смакую кожну хвилину
вітер заганяє хмари за обрій
та сонце гріє і це є добре
залишилось тільки блакитне небо
безкрайній простір для маленьких трагедій
запах вулиці у моїй душі
вітер ледь помітно торкається волося
листя шелестить дерева поспускали до землі свої коси
серце таке злякане
йому вже не раз получати довелося
сиджу і не зна чому
я дивлюся на сонце розплющивши очі
вітер заганяє хмари за обрій
та сонце гріє і це є добре
залишилось тільки блакитне небо
безкрайній простір для маленьких трагедій
запах вулиці у моїй душі
ты сидишь позади меня
ты молча смотришь на небо
ты так искренне улыбаешься мне
и твои мысли все запутались во лжи
ее платье нежно просвечивает солнце
ее тень медленно приходит под мои ноги
я прячу свой взгляд как вина ребенок
я глотаю медленно я предвкушаю каждую минуту
ветер загоняет облака за горизонт
и солнце греет и это хорошо
осталось только голубое небо
бескрайний простор для маленьких трагедий
запах улице в моей душе
ветер едва заметно касается волося
листья шелестят деревья спустили на землю свои косы
сердце такое испуганное
ему уже не раз получат пришлось
сижу и не знает почему
я смотрю на солнце открытыми глазами
ветер загоняет облака за горизонт
и солнце греет и это хорошо
осталось только голубое небо
бескрайний простор для маленьких трагедий
запах улице в моей душе
