Таисия Повалий - Листопад
Листопад — печальне диво, це журба дерев.
Знову осінь у полон серця бере.
Так буває, опадає листя восени,
Так ранком опадають наші сни.
Тихо сльози опадають, тихо йде любов.
Мовчання — вирок більшості розмов.
Опадають наші роки тихо в сон-траву,
Я сни колишні бачу наяву.
Листопад загублених надій,
Неставшихся подій,
І нездійсненних та даремних моїх мрій.
Мій сад до осені пустий,
Його давно покинув ти,
І заміта сліпа печаль твої сліди.
Не пиши листів прощання — я прощаю все.
Нас доля, наче листя, рознесе.
Не кидай на вітер слово — птахом полетить
У неба бірюзового блакить.
Листопад загублених надій,
Неставшихся подій,
І нездійсненних та даремних моїх мрій.
Мій сад до осені пустий,
Його давно покинув ти,
І заміта сліпа печаль твої сліди.
Осінь серце полонила, та не назавжди,
Про листопад колись згадаєш ти.
Як журилися дерева в розставання час,
Як осінь раптом розлучила нас.
Taisia Povaliy - November
November - sad miracle is the care of trees.
Again autumn heart is captured.
This happens in the autumn leaves are falling,
So our dreams fall morning.
Quiet tears fall quietly is love.
Silence - the majority judgment calls.
Our years fall quietly in sleep-grass,
I see the old dreams reality.
Nov. lost hope,
Nestavshyhsya events
And unrealistic and useless my dreams.
My garden until autumn empty
His long forsaken,
And zamita your sorrow blind trails.
Do not write farewell letters - I forgive all.
We destiny, like the leaves blow.
Do not throw words to the wind - the bird fly
In the turquoise blue of the sky.
Nov. lost hope,
Nestavshyhsya events
And unrealistic and useless my dreams.
My garden until autumn empty
His long forsaken,
And zamita your sorrow blind trails.
Autumn captivated the heart, but not all,
On November ever remember you.
As a parting lamented tree time
As autumn suddenly separated us.
